Автор: Фахреттін Алтун
8 жовтня, 17:51
The Washington Post
Фахреттін Алтун – директор служби комунікацій Офісу Президента Туреччини
Під час телефонної розмови з Президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, що відбулася у неділю, Президент Трамп дав згоду передати Туреччині керівництво кампанією проти Ісламської Держави. Незабаром турецькі військові разом з Вільною Сирійською Армією перетнуть турецько-сирійський кордон.
Відоме висловлювання Джорджа Вашингтона про те, що Америка має «триматися осторонь постійних союзів». Протягом років американські посадовці казали, що їх партнерство з афілійованими Робітничій Партії Курдинстану Загонами Народного Захисту (або YPG) у боротьбі проти Ісламської Держави є «тактичним». Останнє рішення Трампа відображає цю точку зору.
Так само як і Сполучені Штати, Туреччина не йде за кордон шукати чудовиськ, яких треба знищувати. Але коли чудовиська намагаються вибивати наші двері та завдавати шкоди нашим громадянам, ми повинні відповідати. Направлення молодих чоловіків і жінок у бій ніколи не буває легким рішенням. Якось засновник Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк сказав: «Поки життю нації не загрожує небезпека, війна є вбивством». На жаль, сьогодні ми опинилися саме у такій ситуації.
Туреччина не має у північно-східній Сирії жодних амбіцій, окрім нейтралізації довготривалої загрози турецьким громадянам та звільнення місцевого населення від ярма озброєних бандитів.
Зазнавши десятки жертв під час атак Ісламської Держави, Туреччина була першою країною, яка спрямувала свої бойові сили на боротьбу з терористами у Сирії. Наша країна також допомагала Вільній Сирійській Армії на роки відправити за грати тисячі бойовиків Ісламської Держави. Ми зацікавлені у збереженні того, чого досягли Сполучені Штати, та у забезпеченні гарантій того, щоб історія не повторилася.
Залишилося побачити, чи погодяться бойовики YPG на зміну керівництва кампанії. Насправді вони мають дві альтернативи. Якщо вони щиро зацікавлені у перемозі над Ісламською Державою, вони можуть негайно дезертирувати. У іншому випадку, вони можуть слухати свої командирів, які кажуть, що вони боротимуться проти турецьких сил – у цьому разі, ми не матимемо іншого вибору, крім того, щоб зупинити їх і не допустити зриву зусиль у боротьбі проти Ісламської Держави.
Світ зацікавлений в успішній боротьбі проти Ісламської Держави під проводом Туреччини. Американські військові радники, які протягом років діяли в польових умовах, заслуговують на повернення додому. Місцеві жителі, багато з яких були змушені втекти після приходу YPG, мають повернутися на землі своїх предків. Запропонована зона безпеки принесе користь Європі, тому що завдяки їй стане можливим вирішити проблему насильства та нестабільності у Сирії, що є джерелом нелегальної міграції та радикалізації. Нарешті, цей план допоможе Туреччині надати безневинним людям притулок від відомої терористичної організації.
Минулого місяця Ердоган розкрив деталі турецького плану «зони безпеки» на Генеральній Асамблеї ООН. За турецькими оцінками, до 2 мільйонів сирійських біженців волітимуть жити у 20-мильній зоні безпеки, що простягатиметься від ріки Євфрат до сирійсько-іракського кордону. Якщо південна межа зони безпеки досягне лінії Дейр-ез-Зор – Ракка, ця кількість може сягнути 3 мільйонів, включаючи біженців, які зараз знаходяться в Європі.
Базуючись на своєму попередньому досвіді у південній Сирії, Туреччина підтримуватиме безпеку та стабільність у зоні безпеки. Ми переконані, що сирійці найкраще за всіх готові сформувати власне керівництво через обрані місцеві ради. Критично важливими є підтримка та сприяння місцевому політичному представництву з тим, щоб не допустити повернення Ісламської Держави до північно-східної Сирії. На територіях з переважною більшістю курдського населення, таких як Афрін, Туреччина передбачила створення місцевих владних органів з курдською більшістю. Це саме стосуватиметься тих частих північно-східної Сирії, де переважають курди. Наша мета – доповнити ці кроки міжнародними інвестиціями в інфраструктуру: школи, лікарні та житло.
Америка занадто довго несла тягар кампанії проти Ісламської Держави. Туреччина, яка має другу за потужністю армію в НАТО, має бажання та можливості взяти зараз на себе керівну роль, щоб в результаті цього процесу дати можливість мільйонам сирійських біженців повернутися до Сирії. На цьому критичному перехресті, міжнародне співтовариство має підтримати зусилля Туреччини з відбудови та стабілізації.
